Творча майстерня

Шекспір українською

Авторські переклади учнів

Моя Україна

Використання віршованого матеріалу у навчанні іноземної мови.

 

(Методична розробка)

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                          Підготувала  Бончева

                                                                                          Лариса Володимирівна

                                                                                    учитель англійської мови,

                                                                                          вища категорія,

                                                                                       учитель-методист         

 

 

 

 

м. Бердянськ

 

 

                                                

                                                       АНОТАЦІЯ
       Представлені матеріали висвітлюють систему науково-методичної роботи учителя іноземної мови  Бердянської загальноосвітньої школи  І-ІІІ ступенів № 11 щодо підвищення творчого потенціалу учасників  навчально  -  виховного процесу. Вибір напрямків роботи підтверджено її результативністю.

          Показано зв’язок між перекладацькими технологіями навчання та   виявленням філологічно обдарованих школярів і стимулюванням  подальшого розвитку їхніх творчих здібностей.

          Доведено, що ефективність використання образів поезії в значній мірі залежить від правильно організованої послідовності роботи з ними й вибору вправ, що стимулюють розумову діяльність учнів, що навчаються, й сприяють розвитку в них мотивації, а використання зразків сучасної англомовної поезії є  одним з ефективних засобів досягнення таких основних цілей навчання предмету іноземної мови, як практична, загальноосвітня й розвиваюча.
          Запропоновано правила, яким підпорядковується  переклад поезії.

          Надано матеріали перекладів сонетів В.Шекспіра, власний переклад поезії Т.Г. Шевченка  і В.Шекспіра переможцями шкільного та міського конкурсів.

                                                         Зміст

 

I.  Використання віршованого матеріалу у навчанні іноземній мові.

1.1 Задачі теорії перекладу.

1.2 Переклад як засіб міжмовної комунікації.

1.3 Питання теорії перекладу в англійській лінгвістичній традиції.
II.  Техніка перекладу.

2.1 Сутність художнього перекладу як творчого процесу.
2.2 Визначення процесу перекладу.
2.3 Технічні прийоми перекладу.

2.3 Правила перекладу поезії.

ІІІ. Україномовні переклади англійського художнього слова.

3.1 Складність  та особливість перекладу Шекспірівської поезії.

3.2 Етапи роботи на порівняння та співставлення під час перекладу

3.2 Популяризація поетичної спадщини В.Шекспіра серед учнівської                                        
      молоді .

ІV. Висновок.

V. Список використаних джерел.

 

 

Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі поезії,  гри, казки, музики, фантазії, творчості, без цього вона — зав’яла квітка.

                                                                       В.Сухомлинський

 

       У добу інформаційних технологій, глобалізації лінгвосфери, стрімкого розвитку міжкультурних контактів особливої ваги набуває переклад як засіб спілкування в соціокультурному просторі. Одним із головних завдань художнього перекладу перекладознавці вбачають у створенні твору, здатного справляти на читача чи слухача естетичне враження, аналогічне впливові оригіналу.

        Використання віршованого матеріалу у навчанні іноземній мові повністю відповідає вимогам сучасності, коли іноземна мова вивчається в нерозривному зв'язку з культурою країни. З іншого боку, читання віршів є розширенням комунікативної компетенції й творчих здібностей, є також  одним з найефективніших засобів навчання іноземній мові. Емоції й враження, отримані під час читання віршів, стають прожитим життєвим досвідом, що перетвориться в знання, що у свою чергу стимулює мотивацію учнів. У сполученні із традиційними уроками англійської мови, уроки та позакласні заходи, на яких учні намагаються виразити себе, є для учнів найкращим засобом вивчення мови, тому що до процесу засвоєння тексту додається виразна його інтерпретація й вимова з відповідними інтонаціями. Вірші  вчать дітей виражати свої почуття й доносити їх до інших, розвивати фантазію й творчі здібності кожного, привчаючи їх працювати в колективі.

          Вони також є безперечним засобом формування позитивної мотивації навчання у молодших школярів, у яких цей процес знаходиться в стадії формування.

          Віршу , як дидактичному матеріалу, властивий ряд переваг - їх можна використовувати як при вивченні лексичного, так і граматичного, і фонологічного матеріалу.

            Залучаючи учнів до вивчення кращих зразків світового письменства, важливо формувати їхнє уявлення про художній переклад як унікальне явище у світовій культурі, результат творчого діалогу автора і перекладача.                
           Завдання на порівняльний аналіз оригіналу та перекла­ду під час вивчення іноземної мови впроваджую дедалі активніше. Зокрема, надзвичайно цікавим і плідним, на мою думку, є зіставлення кількох перекладів одного твору. Така робота сприяє розвитку вміння порівнювати літературні явища, допомагає усвідомлювати специфіку художнього перекладу як наслідку діяльності творчої особистості перекладача, а головне — створювати в своїй уяві    образ оригіналу.   +         
             Використання перекладів на уроках та позакласних заходах з іноземної мови є актуальним. Учні усвідомлюють не лише сутність художнього перекладу як творчого процесу і його результату, а й глибше розуміють твори, прочитані в оригіналі. Завдяки перекладеним творам учні відкривають для себе реалії життя народів зарубіжжя, пізнають їхню істо­рію, духовний світ.                     
              Художній переклад — це відтворення, передача художнього тексту,  засобами іншої мови. Крім того, старшокласникам можна запропонувати експеримен­тально перевірити можливості комп'ютерного перекладу художньо­го твору, і вони переконаються, що такий переклад не може їх задо­вольнити. Адже комп'ютер не відчуває художньості твору, він придатний для перекладу текстів, позбавлених суб'єктивно-авторських, естетично-асоціативних повідомлень, в яких відсутні засоби         художнього         зображення.                                                                                              
               Художній переклад з часів його появи відігравав важливу роль у збагаченні української мови. Насамперед це виявляється в поповненні нашого лексикону екзотизмами, афоризмами та крилатими висловами. Крім того, робота над перекладом стимулює звернення тлумача до всіх скарбів рідної мови, розкриття її потенційних можливостей. Не випадково письменники, учені-філологи часто радять вчитись точного і тонкого смислового й стилістичного відчуття слова не лише на зразках оригінальної літератури, а й на художніх перекладах.

                  На мою думку, використання зразків сучасної англомовної поезії може бути одним з ефективних засобів досягнення таких основних цілей навчання предмету іноземної мови, як практична, загальноосвітня й розвиваюча.
1. У силу того, що мова сучасного поетичного твору не архаїчна, його синтаксис, а також стиль, в основному, простий (мова йде про спеціально підібрані по цих параметрах вірші), він містить автентичний мовний матеріал максимально наближений до сучасного розмовно-літературного мовлення. Крім того, при читанні вірша учень бачить усвідомлене виконання лексики для передачі думки автора й знайомить із різними функціями мови в спілкуванні.
Використання поезії сприяє розвитку основних комунікативних умінь читання, аудіювання, говоріння, причому останнє найчастіше виступає у формі обговорення змісту поетичного твору, що може викликати теперішню дискусію в класі, оскільки проблеми, що зачіпають у поетичних творах універсальні, носять життєвий характер, не завжди припускають однозначне рішення. Таким чином, поезія сприяє навчанню основним видам мовленнєвої діяльності і дозволяє використати нешаблонні, творчі типи вправ. При цьому відбувається досягнення       ланцюга    навчання.
2. Знайомство із кращими зразками англомовної поезії, видами віршованих стоп (ямб, хорей), а також з варіантами перекладу віршів на рідну мову сприяє розвитку лінгвокраїнознавчої і культурної компетенції того, кого навчають, тобто      досягненню         загальноосвітньої         мети навчання.
3. Специфіка поезії допомагає учневі опанувати емоційно-ціннісним досвідом спілкування. Учитель глибше розуміє свого учня, бачить  його психологічний портрет. Таким чином використання поезії має розвиваюче значення, до того ж воно допомагає забезпечити не тільки мовну атмосферу на уроці, але й психологічний контакт.
               Отже, поезія може бути використана як зразок сучасного автентичного розмовно-літературного мовлення для досягнення провідних цілей навчання й для розвитку творчих здібностей учнів.

                Однак, зрозуміло, що ефективність використання образів поезії в значній мірі залежить від правильно організованої послідовності роботи з ними й вибору вправ, що стимулюють розумову діяльність учнів, що навчаються, й сприяють розвитку в них мотивації.

                 Під час поетичного перекладу, на рівні з правилами теорії та практики перекладу, перекладачеві необхідно передати рідною мовою настрій, колорит, думки автора, при цьому зберегти ритм та риму, мелодику та побудову оригіналу.

Переклад поезії підпорядковується таким правилам як:

1. При поетичному перекладі неминучими є істотні перетворення багатьох аспектів оригіналу, тож вони потребують пильності та зосередженості, щоб у подальшому звести їх кількість до мінімуму;

2. Вірші повинні, як правило, перекладатися віршами, а отже праця перекладача схожа на працю оригінального поета;

3. У справі віршованого перекладу словесна точність не тільки не є критерієм гідності, але навпаки – у більшості випадків вона вбиває переклад як витвір мистецтва і тому є небажаною;

4.  У різних мовах одна і та ж форма може мати різне прагматичне значення, тому бажання відтворити всі формальні особливості оригіналу (стилістичний буквалізм) шкодить адекватності сприйняття (прагматичній адекватності). Але при перекладі лірики найчастіше завдання перекладача і полягає в тому, щоб відтворити враження, яке справляє оригінал;

       23 квітня 2014 року людство відзначало 450 річницю від дня народження  В. Шекспіра, якого видатний російський критик В. Бєлінський назвав "яскравою зорею й урочистим світанком ери нового, справжнього мистецтва", а його творчість є найвищим досягненням європейської літератури доби Відродження. Спадщина його набула світового значення, вплинула на творчість численних митців світового значення і зберігає свою актуальність до нашого часу. Невипадково у науці виділилась окрема дисципліна - шекспірознавство, яка сьогодні розвивається у багатьох національних культурах. Цілком доречно зазначає професор Р. Зорівчак: "Жодна, навіть найбагатша література, не може складатися лише з оригінальної літератури. Вона мусить також мати й перекладну літературу. І приміром, Шекспір українською не є просто англомовним Шекспіром, це вже україномовний Шекспір. Це є великим надбанням української літератури, яке уводить нашого читача в широкий світ прекрасного" . Історія української Шекспіріани досить тривала, оскільки налічує навіть понад півтори сотні років.    Оскільки тепер англійська мова – найрозповсюдженіша в світі, україномовні переклади англійського художнього  слова – один із вагомих чинників нашого утвердження як нації у світовому літературному контексті.  Саме тому так вагома україномовна Шекспіріана..

              Перші переклади Шекспіра українською мовою належать Пантелеймонові Кулішеві та Михайлові Старицькому. Від Куліша до Григорія Кочура з'явилося 8 перекладів «Гамлета». Інші драматичні твори Шекспіра перекладали Іван Франко, Юрій Федькович, Павло Грабовський, Яків Гординський, Максим Рильський, Іван Кочерга, Юрій Клен, Дмитро Павличко та інші. До визначніших належать переклади Тодося Осьмачки («Макбет», «Король Генрі IV»), Майка Йогансена і Володимира Щербаненка («Отелло»), Ірини Стешенко («Отелло»), Григорія Кочура («Гамлет»), Миколи Лукаша («Двоє сеньйорів з Верони»), Миколи Бажана («Буря»).       +

                   Популярність Шекспіра ширша, ніж ми можемо собі уявити, бо він стверджує нетлінне: велич людини, її людську складність, її боротьбу за кращий людський світ. Шекспір не став би генієм, якби не збагнув свого віку, не творив для нього й заради нього, але він не був би генієм, якби не сягнув через  віки.                                                                                                                                                 
           У віршованому тексті особливі закони еквівалентності оригіналу. Переклад може лише нескінченно зближуватися з оригіналом. І не більш. Тому що у художнього перекладу є свій творець, свій мовний матеріал і своє життя в мовному середовищі, що відрізняється від середовища оригіналу.
            Вважається, що кращим поетичним перекладом є той, який понад усе близький до оригіналу. При цьому під близькістю розуміється не текстуальна відповідність, а якась “художня адекватність”. Що це таке? Сюди слід віднести стильові особливості оригіналу і такі віршовані характеристики як розмір і рима. Поняття художньої адекватності повинне включати і адекватність співвідношень між оригіналом і поетичною традицією його мови і перекладом і традицією мови на виході.

        Сонети В. Шекспіра на українській мові — одна з найпрекрасніших сторінок інтимної лірики світової літератури. Знавець людської психології, поет оспівує почуття кохання і дружби, захоплюється людиною та красою її почуттів. В. Шекспір вніс у традиційний сонет чимало нового: він змінив його форму, доповнив тематику, присвятивши окремі вірші дружбі, замість ангелоподібного ідеалу створив образ коханої — реальної жінки, яка теж заслуговує на   велике кохання. Сонети В.Шекспіра дають уявлення про моральне обличчя автора, за ними відчувається вразлива душа, гаряче серце, висока         громадська принциповість   автора. Поет суворо засуджує підлоту, несправедливість, а силу і значення мистецтва підносить над владою, титулами, багатством.   

          Сонет- один із найпопулярніших і найскладніших жанрів лірики нових часів. Його чітко визначена структура – обов’язково 14 рядків, зафіксована система повторювальних рим і визначений зв’язок частин і цілого – кидає виклик будь-якому майстрові поетичного слова. І.Франко охарактеризував її як “п’ятистопний ямб,  мов   з        міді         литий”.                                              
          Англійський сонет складається з трьох катренів (12 рядків) та  заключних двох рядків, які, звичайно, підводять підсумок сказаному,  або ж , навпаки, містять контрасну по відношенню   до     основної    частини сонета думку.
Шекспір є одним із творців так званої англійсько форми сонета, яку часто називають  шекспірівською.

           Підготовка до тлумачення тексту сонета 130, наприклад,  у старших класах починаю зі спеціального читання твору, байдуже скільки разів перекладач читав його раніше. Таке читання — своєрідне дослідження тексту, у процесі якого потрібно встановити стиль автора, його образну систему, "сло­весні примхи".

                                   Сонет мовою оригіналу.

 My mistress’ eyes are nothing like the sun;

Coral is far more red then her lips red;

If snow be white, why then her breasts are dun;

If hairs be wires, black wires grow on her head.

I have seen roses damask “d, red and white,

 But no such roses see I in her cheeks;

 And in some perfumes is there more delight

Than in the breath that from my mistress reeks.

I love to hear her speak, yet well I know

That music hath a far more pleasing sound;

I grant I never saw a goddess go,

My mistress, when she walks, treads on the ground.

 

And yet, by heaven, I think my love as rare

As any she belied with false compare.

         Потім даю учням допоміжний словничок для перекладу: far more red - більш червоний, dun - сірувато-коричневий, тобто смаглявий, reeks - (застаріле) поганий запах, у сучасній мові вживається нейтральне слово “smell”, and yet, by heaven –фразеологізм, звертання до неба, belied - минулий час від дієслова to believe, тобто вірити, довіряти, вважати, rare - рідкісний, дивовижний, винятковий.

                                                          Сонет № 130

Тих очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її уста,

Не білосніжні плеч її овали,

Мов, з дроту чорного коса густа,

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчя не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди,

А не конвалії між: диких трав.

І голосу її рівнять не треба

До, музики, милішої мені.

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої - цілком земні.

 

І все ж вона – найкраща поміж: тими,

Що славлені похвалами пустими.

                                          Переклав Д. Паламарчук

Сонет №130

Её глаза на звезды не похожи,

Нельзя уста кораллами назвать,

 Не белоснежна плеч открытых кожа,

И черной проволкой въется прядь.

С дамаской розой, алой или белой,

Нельзя сравнить оттенок этих щек,

А тело пахнет так, как пахнет тело,

 Не как фиалки нежный лепесток.

Ты не найдешь в ней совершенных линий ,

Особенного света на челе.

Не знаю я, как шествуют богини,

Но милая ступает по земле.

 

И все ж она уступит тем едва ли,

Кого в сравненьях пышных оболгали.

                                                                       Переклав С. Маршак

                Далі учні пояснюють з чим порівюють перекладачі очі коханої поета,  запах тіла Смаглявої леді. В останніх катренах Д.Паламарчук і С. Маршак пишуть про зовсім різні якості дами поета. Як саме? Якщо перекладачі дають такі різні описи коханої поета, то як писав про неї сам Шекспір, якими саме словами?

 

                                  Сонет № 130 ( дослівний переклад)

Очі моєї коханої зовсім не схожі з сонцем,

Корал більш червоніший, ніж її червоні губи.

Якщо сніг буває білим, чому її груди такі смагляві.

Якщо волосся буває жорстким, як дріт,

Чорний дріт росте на її голові.

Я бачив троянди дамаські, червоні і білі,

Але нема таких троянд на її щоках,

І деякі духи приємніші,

Ніж дихання з рота моєї коханої.

Мені подобається слухати її розмову, ще я добре знаю,

Що музика має приємніший звук.

Я впевнений, що ніколи не бачив ходи богинь;

Моя кохана, коли вона іде, ступає по землі.

 І, свідок небо, я думаю, моя любов виняткова.

Як дехто, вона вірила у фальшиві порівняння.

          Після такої поетапної роботи на порівняння та співставлення ставлю учням наступні завдання та запитання.  Визначте особливості римування в сонеті. Яким поетичним розміром написано сонет англійською мовою? Чи збережено його при перекладі? Знайдіть невідповідності між оригіналом та перекладами. В чиєму перекладі їх більше? Чи адекватними видаються вам запроновані перекладачами заміни? Обгрунтуйте думку . В якій частині сонета та як саме висловлено його ідею? Кому з перекладачів, на ваш погляд, вдалося передати її адекватніше?

                    Отже, в перекладознавстві поняття підготовче читання оригіналу має важливе значення й використовується для окреслення кількох про­цесів: власне читання, аналізу оригіналу, встановлення перекладацьких труднощів. У шкільній практиці цей термін доцільно використовувати для назви виду читання, мета якого — визначення труднощів, з якими міг зіткнутися тлумач, перекладаючи твір. Така робота спонукатиме учнів не лише до поглиблення знання мови оригіналу й перекладу, а й усві­домлення майстерності перекладача.                      
            Важливо наголосити на тому, що переклад, як і оригінал, зверне­ний до читача не зоровими, а звуковими можливостями слова. Саме завдяки звукопису і мелодійності в обох текстах відчувається настрій. Художні образи, створені поетом і передані перекладачем, спра­ведливо називають звукообразами.                                                                                                                                                                          
             2014 – був роком національного єднання, духовного  піднесення, насиченості культурного життя, бо  світ відзначав дві великі дати -  200 річчя від дня народження великого українського поета Т. Г. Шевченка та 450 річчя від дня народження В. Шекспіра – великого гуманіста епохи Відродження.  Учениця 9 -В класу Просвірова Таїсія вдало, на мою думку, зробила переклад вірша Т.Г.Шевченка «Сонце заходить, гори чорніють…», присвячений цій знаменній даті.                                                                                                                                             
               The sun sets, dark the mountains become… ( «Сонце заходить,  гори чорніють…»

The sun sets, dark the mountains become,

A bird fades, field has grown dumb.   

People will have a rest and they are glad

But now I think of my Motherland.

I think of a dark orchard in Ukraine,

And my house, native and plain…

My heart stays in bliss,

                                             

                                               
                                                    I love all my groves and  fields                                                                                                                                                      
                                                          The star sparkls in the sky                                                                                                                                   
“Oh, my star!”- I cry.

I fly with my heart in my dreaming

To the star in far Ukraine.

Oh, hazel eyes, do you see?

Or you’ve forgotten the star and me ?

If you forget you won’t see

Then don’t cry over me.

                 Маючи певний доcвід роботи з художніми перекладами на уроках англійської мови мої учні разом з іншими учнями школи активно працювали над перекладами сонетів В.Шекспіра та брали участь у шкільному поетичному конкурсі «Поетична спадщина В. Шекспіра. Сонети». Чотири найкращих переклада сонетів 5, 33, 91 та 104 потрапили до поетичної збірки  «Суть закону – любов до людей».

             Прикладом заглиблення автора в аналіз трагічних суперечностей людини  слугує сонет № 66 та вдалий переклад його учнем 9 - А класу  Величкіним Максимом.

 Я кличу смерть, бо бачити не можу,
Як гідність ходить в жебраках,
Як щирість нищить клята кривда,
Маскуючись в жебрацьких шатах.
І досконалості неправедна ухвала
І невинність зганьблено жорстоко нізащо.
І недоречній почесті ганьба зухвала,
І сила, полонена  - вкрай ніщо.
І чесність, що зоветься простотою,
І неміч верх над силою взяла,
І зло, що виплекане добротою,
Стулили рота правді відсіля.  

 

Все навкруги мерзотне і паплюжне,
Так як тебе залишити, мій друже?    

          104 сонет  звернений Поетом до себе – до свого власного “солодкого я” (the sweet self ), до свого “вічно юного друга” – творчого натxнення, того “солодкого духу Краси-Любові”, що втілюється у його віршаx, драмах, поемаx. Того творчого духу, яким у справжньому Поетові керує вища за нього Сила, але якого живить і його власне, людське життя. Того “вічно юного другого я”, про яке Леся Українка сказала: “Я маю в серці те, що не вмирає”. Подібно ж висловився і Шекспірів Гамлет: “Я маю те в собі, що показати годі”.       Прикладом  перекладу  104 сонета В.Шекспіра є блискучий переклад   учениці Просвірової Таїсії .

  Сонет 104                                                                            

 Для мене ти лишилася такою,
Якою в перший раз тебе зустрів.
Три літа змінилися зимою,
Коли твій янгол моє серце запалив.
Три весни змінили дні осінні,  
Весняний цвіт став літнім жаром,
Та очі твої і краса – незмінні,                                     
Але стрілка годинника – мара,
Що рухається невпинно, невблаганно,
Але краса твоя часом незаймана.

Я можу помилятися, бо не знаю,
Що краса твоя непомітно вмирає.

І знайте, наступні покоління :  
Ця краса достойна вашого благовоління.

              Кінцеві два рядки в сонеті викликають інтерес - у них утримується висновок, заклик, підсумок всьому написаному. Читаючи тільки останні рядки сонетів, можна вже наполовину представити їхній зміст і теми. Наприклад, про життя. У кожному рядку 5 сонета відчувається щире почуття, яке автор не намагається загорнути у недоречні порівняння чи порожні лестощі. Цю тему живо відобразила у своєму перекладі учениця         10-А класу Міщенко     Ганна.                                                                                              
                           Сонет 5

У житті так часто буває -

Суворий, невблаганний час

В людей щастя забирає -

Усе, що радувало нас.  

Життєрадісне літо

В люту зиму помирає. 

Зима нудить світом:

Про літо лиш спомин лишає.

Лише аромат беззахисних троянд

Мені одразу ж нагадає,

Що літо не загинуло.

Добро без сліду не зникає. 

Квіти з часом красу втрачають,

Та аромат свій людям залишають.

     Філософська тема життя простежується і в 91 сонеті геніального поета В.Шекспіра. Учениця Просвірова Таїсія майстерно переклала  його. 

                                 Сонет 91

Хто хвалиться своїм шляхетним родом,

Хто силою, достатком, хто умом,

Хто шатами — хай шиті всупір модам,-

Хто псом, хто соколом, хто скакуном. І кожному в одній з отих марнот —

Вершина мрій і втіхи неземної.

Та не зрівняється ніхто зі мною,

Бо враз я досягнув усіх висот.

Твоя ж любов — над родові герби,

Над королівські пишні горностаї,

Коштовніша за всі земні скарби,

Прекрасніша за соколині зграї.

 

Та горе: скарб мій у твоїх руках,-

Як відбереш його — і щастю крах 

              Кожен з перекладачів подає Шекспіра у власному прочитанні: хтось у творчому переспіві , інший прагне до більш-менш точного відтворення оригіналу. Проте в поезії це зробити ще важче ніж у прозі. Недаремно Жуковський сказав: “Перекладач у прозі - раб, перекладач у поезії - суперник”.                                                                                                                 

           Отже, переклади є одним з важливих елементів сприйняття літератури іноземною мовою. Учні усвідомлюють не лише сутність художнього перекладу як творчого процесу і його результату, а й глибше розуміють твори, прочитані в оригіналі. Учні виявляють неабиякий інтерес до роботи з оригіналом твору та його перекладами. Уроки та позакласні заходи такого типу роблять навчання цікавішим, інтенсивнішим і більш ефективним.

 

                   

Список використаних джерел

 

 

1.Аникст А.А. Поеми, сонети і вірші Шекспіра - М.: Книга, 1974  

2.Белинский В.Г.  Собрание сочинений в 9 томах. ТомІІІ.-М.,1976.- 336с.         3.Загальноєропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання (Рада Європи з питань співпраці в галузі культури. Комітет з освіти.  Відділ сучасних мов. Страсбург). – К.: Ленвіт, 2003.–261 с.                           4.Кушнер О. переводах сонетов Шекспира. – Питсбург:  2004. – 1 с 5.Літературна енциклопедія. – М., 1994.

6.Літературознавчий словник-довідник. Академія, 1997. – 648-650с.

7.Матвеева Л. Сонеты Шекспира // Литература (Прил. к газ «Первое

сентября»). — 1997. — №3. 

8.Сонет в литературе эпохи Возрождения//[Электронный ресурс].                   

   WWW.STUDENTGUIDE.RU. – Режим доступа: http://studentguide. 

 ru/shpargalki-po-zarubezhnoj-literature/sonet-v-literature-epoxi 

  vozrozhdeniya -novye-texnologii-obucheniya-na-urokax-literatury.html

9.Всесвітня літ. в середн. навч. закл України. – К., 1999. - №4. – С.24-25

10.Шестаков В. Мий Шекспір. Гуманістичні теми у творчості Шекспіра. - М.:

Слов'ян.діалог, 1998.

11.Шекспір В. Вибрані твори. – В 2-х книгах. – К., 1998.

12.Шекспир В. Сонеты. – М., 2001.

13.Штейн А.Л. Вільям Шекспір: Життя і творчість. - М.: Ин-т иностр.яз.

(Гаудеамус), 1996